Альвін Мітташ
Альвін Мітташ | |
---|---|
в.-луж. Alwin Mitaš | |
Народився | 27 грудня 1869[1][2][3] Großdehsad, Лебау, Герліц, Саксонія |
Помер | 4 червня 1953[2][3] (83 роки) Гайдельберг, Баден-Вюртемберг, ФРН |
Країна | Німеччина |
Діяльність | хімік, викладач університету |
Alma mater | Лейпцизький університет Крайноставська учительська семінарія (1887) |
Галузь | хімія[4] |
Науковий ступінь | докторський ступінь[1] |
Науковий керівник | Вільгельм Оствальд |
Членство | Гайдельберзька академія наук Леопольдина |
Нагороди | |
Висловлювання у Вікіцитатах Альвін Мітташ у Вікісховищі |
Альвін Мітташ, повне ім'я — Пауль Альвін, серболужицький варіант — Павол Альвін Міташ (нім. Alwin Mittasch Alwin Mittasch, в.-луж. Alwin Pawol Mitaš; 27 грудня 1869 року, село Дажин, Лужиця, Німеччина — 4 червня 1953 року, Гейдельберг, Німеччина) — серболужицький та німецький учений-хімік і професор.
Народився 27 грудня 1869 року у багатодітній сім'ї учителя у лужицькому селі Дажин на околицях міста Лебау. У 1883 році поступив у педагогічне училище у Будишині, котре закінчив у 1889 році. З 1889 по 1982 рік працював помічником учителя у народних школах у лужицьких селах Клюкш і Коморов. З 1892 року працював учителем у Лейпцигу. Відвідував лекції на хімічному факультеті Лейпцизького університету. У 1895 році поступив до Лейпцизького університету, по закінченні котрого був асистентом у физико-хімічному інституті, де працював під керівництвом Вільгельма Оствальда. У 1901 році отримав докторський ступінь у області хімії. У 1903 році працював аналітичним хіміком на шахтах при Стольберзі та з 1904 року — у дослідницькій лабораторії на Баденскій содово-аніліновій фабриці (BASF) у Людвігсгафені, де був асистентом Карла Боша. З 1921 року по 1933 рік був директором хімічної лабораторії у Оппау. У 1933 році після смерті старшого сина вийшов на пенсію і проживав у Гейдельбезі до своєї смерті у 1953 році.
Його іменем названа вулиця у Гейдельберзі.
У своїй дослідницькій діяльності займався каталізаторами. У 1911 році разом з Карлом Бошем брав участь у винаході апарата для синтезу аміаку. Зареєстрував близько 80 винаходів. За свою наукову діяльність отримав почесне звання доктора хімії.
- Über die chemische Dynamik des Nickelkohlenoxyds. Дисертація, Leipzig 1902.
- Kurze Geschichte der Katalyse in Praxis und Theorie. 1939.
- Von der Chemie zur Philosophie. Ausgewählte Schriften und Vorträge. 1948.
- Geschichte der Ammoniaksynthese. Verlag Chemie, Weinheim 1951.
- Erlösung und Vollendung. Gedanken über die letzten Fragen. 1953.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #117063371 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
- ↑ а б Munzinger Personen
- ↑ Чеська національна авторитетна база даних
- Rudolf Heinrich, Mittasch, Alwin, Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 17, Duncker & Humblot, Berlin 1994, ISBN 3-428-00198-2, S. 574—576
- Jan Cyž: Mitaš, Alwin. W: Jan Šołta, Pětr Kunze, Franc Šěn (wud.): Nowy biografiski słownik k stawiznam a kulturje Serbow. Ludowe nakładnistwo Domowina, Budyšin 1984, str. 380sl.
- Бібліографія [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Mittasch, Paul Alwin